15 лютого 2023 року виповнюється 80 років від дня народження дисидента, політичного діяча, народного депутата України І та ІІ скликань Верховної Ради України, нашого земляка - Левка Горохівського
15 лютого 2023 року виповнюється 80 років від дня народження дисидента, політичного діяча, народного депутата України І та ІІ скликань Верховної Ради України, нашого земляка - Левка Горохівського.
Левко Горохівський
04.12.1964 р.
(вірш інкримінований Левку Горохівському слідством КГБ як антирадянська пропаганда)
Які пісні, яка природа,
Яке багатство – а життя?
Несправедлива нагорода
Проклята й кинута в сміття
Та Україна – наша воля,
Наша надія і любов.
Напевне, вже така їй доля,
Щоб всіх тягти на собі знов.
Вже не дивує нас нічого:
Події плин, ніякий рух
І те, що брат наш «старший» строго
Свій викладає зміст наук.
Та не стерпіти ці порядки,
Що прорізають вглиб сліди.
Чому б не йти їм, де вже предки,
Давно привикли до біди?
А то всі пхаються сюди…
Неначе менша їх країна,
Покинута в глухих лісах?!
А те, щоб наша Україна
Була у рабстві і сльозах?!
Немов колонія велика,
Де не торгуються, а друть,
Бо вимагає вірність дика
І у майбутнє плани звуть.
ГОРОХІВСЬИЙ ЛЕВКО ФЕДОРОВИЧ
(ЛЕОН ТЕОДОРОВИЧ)
Народився 15 лютого 1943 року ( за документами 14.02) в с. Носів Бережанського, сьогодні Тернопільського району Тернопільської області – помер 01.11.2010 р. в Києві).
Мати Марія Павлівна (1914-59) – селянка, батько Федір Григорович (1912-78) – столяр.
У підлітковому віці на Левка дуже вплинули розповіді про національно-визвольну боротьбу, про злочини большевиків у Західній Україні, зокрема, як діставали з річки Золота Липа 40 трупів українців, закатованих у Бережанській тюрмі перед приходом німців у 1941 р.. Вперше про ці страшні події почув від учителя Саранчуківської школи Пилипіва Володимира Антоновича. У 17-річному віці вирішив, що на території України буде розмовляти виключно українською мовою.
Писав вірші, зокрема, на соціально-політичні теми, які пізніше були визнані КГБ антирадянськими. 1966-69 р.р. розповсюджував працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та іншу літературу самвидаву, вів розмови про антиукраїнську політику окупаційної влади.
Заарештований 02.02.1969 р. разом з однодумцем Михайлом Саманчуком. У справі було допитано понад 100 свідків. Засуджений Тернопільським обласним судом 04.09. 1969 р. за ст.62 ч.1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Відбував покарання в мордовських таборах ЖХ-385/17-А (пос.Озьорний), №3-5 (Барабашево) і №19 (Лєсной), де тоді перебували Володимир Леонюк, Михайло Масютко, Євген Пришляк, Микола Коц, Микола Береславський, Іван Сокульський, Микола Горбань та інші. Звільнений у лютому 1973 року. Після звільнення його взяли на облік у міліції.
Постійно слухав радіо «Свобода» й «Голос Америки», усно поширював правдиву інформацію. Важко було серед переляканих багаторічним терором галичан створювати довкола себе середовище однодумців. Їздив до колишніх мордовських співвˈязнів та їхніх родичів, але його іноді просили не приходити більше. У Києві зустрічався з Миколою Горбалем, у Львові через Олену Антонів познайомився з Михайлом Горинем.
У липні 1988 року почав створювати ініціативну групу Української Гельсинської Спілки (УГС) в Тернопільській області. 14.01.1989 р. скликав установчі збори обласної філії, але їх розігнала міліція. Тоді 26 січня Горохівський таємно від влади скликав однодумців (серед них був колишній політв’язень Володимир Мармус із Чорткова) у своєму помешканні. Горохівського викликали в прокуратуру, де він у присутності начальника обласного КГБ Шапаренко О.І. заявив: «Можете мене розіп’ясти, але від УГС я не відступлюся».
Левко Горохівський разом з політичними однодумцями та соратниками організував перші мітинги в Тернополі. У березні 1989 року був одним із засновників Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, Товариства української мови, ГО «Меморіал» та Народного Руху УкраЇни. У травні цього ж року виготовив національні прапори – саме вони вперше з’явилися на вулицях Тернополя.
1988-1990 р.р. Горохівський був головою Тернопільської філії УГС, у 1990-1992 р.р. – головою обласної організації УРП, в 1992-1995 р.р. – заступником голови УРП. Після різких змін керівництва УРП Л. Горохівський виступив одним з ініціаторів створення правоцентристської Республіканської Християнської партії (РХП). Він був членом її Центрального Проводу, головою Тернопільської обласної організації. У липні 1999 р. повернувся в УРП.
Левко Горохівський двічі був обраний (у березні 1990р. та в квітні 1994р.) народним депутатом України від Бережанського виборчого округу Тернопільської області. Працював у Комісії Верховної Ради з питань державного суверенітету. Очолював депутатську групу УРП у Верховній Раді, був членом «Народної Ради», депутатських груп «Конституційний центр», «Державність», «Народний Рух України». Зосереджував свою діяльність на захисті прав виборців. Брав участь у підготовці Декларації про суверенітет, Акту про державну незалежність України, законопроектів про свободу сумління, реабілітацію жертв репресій.
У 1997 році оформив «Конституційне подання» та організував збір 51–го підпису народних депутатів проти ігнорування української мови (ст.10 Конституції України) владою та навчальними установами України. Конституційний Суд України своїм рішенням від 14.12.1999 р. підтримав це подання.
З 1998р. Левко Горохівський був головою Тернопільського земляцтва в Києві. Почесний професор Тернопільського технічного університету. За заслуги перед батьківщиною в День незалежності 23.08.1998 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня; 18.11.2009 – орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
Дочка Соломія – талановита скрипалька.
Помер 1 листопада 2010 року в Києві.
Оргкомітет Саранчуківської сільської ради
